Кожна людина має право на інформацію про фактори, які визначають його здоров'я і відносяться до факторів ризику. Будь ласка, робіть висновки на основі науково обґрунтованих, сучасних фактів. А плітки і спекулятивна реклама нехай залишаються в минулому.
«Жива» і «мертва» вода з наукової точки зору.
Навколо «живої» і «мертвої» води кружляє багато легенд і домислів. І, якщо ми все-таки використовуємо терміни «жива» і «мертва» вода, давайте спиратися на наукові факти і дослідження, а не на забобони і пересуди.
На сторінках газет і журналів (навіть дуже популярних) періодично з'являються науково необґрунтовані рекомендації з приготування та використання «живої» і «мертвої» води.
З наукової точки зору — це хімічно активована вода з позитивним або негативним зарядом іонів.
«Мертва» вода (анолит) має кисле середовище і має дезінфікуючі і стерилізують властивості. Таку воду краще використовувати замість йоду або зеленки для знезараження ран, тому що вона не призводить до хімічних опіків. Широкі можливості у аноліта і для очищення забруднених водних середовищ, водопровідних систем, ємностей для зберігання.
«Жива» вода (католіт) має лужне середовище і легко проникає через біологічні мембрани, стимулює ферментативні системи, діяльність клітин, підвищує засвоєння їжі, нормалізує клітинний обмін. В першу чергу, вона використовується в медицині для лікування ран і виразок. Отримати «живу», катодну, воду можна тільки електрохімічним методом за допомогою титану, а «мертву», анодну, воду — електрохімічним методом за допомогою платини. Ні «жива», ні «мертва» вода не рекомендована для щоденного вживання. Таку воду використовують виключно для досліджень в інститутах і у вільному продажу її немає.
Мінеральна вода.
Мінеральна вода — природна або штучна вода, яка містить підвищену кількість солей, газів, органічних речовин і має специфічні властивості, які зумовлюють її лікувальну дію. Мінеральна вода використовується для, так званого, питного лікування, для ванн, купань, душових процедур, які проводяться в бальнеологічних лікарнях і лікувальних басейнах, а також для інгаляцій і полоскань при захворюваннях носоглотки, верхніх дихальних шляхів і т.д.
Ефект від питного лікування мінеральною водою залежить не тільки від правильного вибору води, але і від правил її прийому (дози, періодичності, зв'язку з прийомом їжі, температури), які визначають різну дію однієї і тієї ж води. Тому питне лікування мінеральною водою (особливо в домашніх умовах) слід проводити тільки за призначенням лікаря, в суворій відповідності з його вказівками. Така вода вживається з обмеженнями, кілька разів на рік. (Йдеться про справжню лікувальну мінеральну воду з декількох сертифікованих свердловин).
Щоденне вживання. Ми отримуємо всі мінеральні речовини з їжі: зі свіжими фруктами, овочами, м'ясом, крупою, горіхами і молочними продуктами.
Вміст мінеральних речовин у воді настільки бідне, що людині необхідно випити:
| Мікроелемент | Для отримання денної норми необхідно випити склянок | Кількість мікроелементів в 100 г продукту | Добова норма |
| Кальцій | 676 шт. | Сир кисломолочний 1000 мг | 1000 мг |
| Магній | 1 848 шт. | Рис 300 мг | 300 мг |
| Залізо | 848 шт. | Квасоля червона 22 мг | 19 мг |
| Фосфор | 168960 шт. | Сир твердий 400-700 мг | 1000-1500 мг |
Навіть думати про те, щоб випити стільки води — повне безумство. Більшість людей не можуть випити навіть рекомендовані вісім склянок на день. Тому мінеральна вода — лікувальна вода, її необхідно приймати як ліки: дозовано, комусь з підігрівом, комусь без; Комусь стакан після їжі, комусь по півсклянки. Мінеральну воду можна пити як звичайну. Головне правило: спрагу необхідно тамувати питною водою, а лікуватися — лікувальної мінеральної!
Вода з «народних» свердловин і джерел.
Важливо
Обробляючи дані Міжнародної організації Охорони Здоров'я про питну воду, стає зрозумілим, що вода придатна для вживання і необхідна для здоров'я людини закінчилася в природі ще в 60-х роках. І якщо в високорозвинених країнах вже дуже давно вживають саме очищену питну воду, то у нас, в Україні, все ще п'ють воду з несертифікованих (народних) джерел і свердловин. А така вода скрізь, крім кількох країн, вважається технічною.
Статистика надана першим щорічною доповіддю уповноваженої Верховної Ради України з прав людини:
За ступенем забрудненості всю територію України можна умовно розділити на зони:
1 — відносно чисті
2 — умовно чисті
3 — мало забруднені
4 — забруднені
5 — дуже забруднені
6 — екологічні катастрофи
Невже, з таким рівнем забруднення можна сподіватися на чисту воду з грунту?
Всеукраїнська екологічна ліга випустила карту «Екологічна ситуація та стан питних вод в Україні», яка дає уявлення про те, яку воду вживає населення різних регіонів України.
У більшості водних об'єктів України за станом хімічного і бактеріального забруднення вода класифікується як забруднена і брудна, тобто, IV і V класу якості. Експерти називають основними причинами забруднення викиди в українські річки недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, потрапляння забруднюючих речовин з поверхневим стоком з забудованих територій та сільгоспугідь, ерозію ґрунтів на водозбірної площі. В результаті вода насичується фосфатами, нафтопродуктами, фенолами, важкими металами та іншими шкідливими хімічними речовинами.
Крім того, на загальний стан поверхневих вод впливають і сміттєві полігони, на які, крім побутових відходів, регулярно потрапляють хімічні відходи і неорганічне сміття. Особливо, пластикові вироби та будматеріали. У процесі розкладання неорганічного сміття утворюється фільтрат, що проникає в підземні водоносні горизонти. І звідти через ґрунтові води він потрапляє в поверхневі.
Найбрудніші річки
За даними Центральної геофізичної обсерваторії станом на 2013 рік найбруднішими річками України названі Сіверський Донець, Західний Буг, Дністер, а також притоки і водосховища Дніпра. Так, в Західному Бузі вміст азоту перевищує гранично допустиму концентрацію в 15 разів, а важких металів — в 8 раз. У притоках Дністра — Тисмениці, спираючись, Лімниці, Бистриці Надвірнянської — з'єднань марганцю більше норми в 29 разів, а міді в 41.
Крім того, в дніпровських водосховищах — Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському — обидва ці елементи інколи перевищують норму в 80 разів. У притоках же Дніпра — Прип'яті, Тетереві, Ірпені, Десні та інших — вміст заліза, марганцю і міді перевищує норму, в деяких випадках — в 18, 57 і 40 разів відповідно.
Джерела забруднення водних об'єктів різняться в залежності від регіону. Так, в Центральній Україні, де протікає Дніпро, це різноманітні добрива. «Дуже сильно забруднює воду сучасне сільське господарство. Пестициди потрапляють в грунтові води потім у річки та водойми. Тому більшість водойм у нас сильно цвітуть, в цьому їм допомагає сільськогосподарська хімія »- зазначає активіст громадського руху «ЕкоДніпро» Максим Ткаченко.
Західну Україну, в тому числі Західний Буг, забруднюють каналізаційні стоки. Схід України, де протікає Сіверський Донець, гублять нафтохімічні комбінати і шахти. «В частині Донецької області, а також в Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській областях, найбільш брудна вода з-за безпосередній близькості до промислових об'єктів», — зазначає співголова Асоціації Зелених України, еколог Ярослав Задесенець.
А, враховуючи руйнування промпідприємств та інфраструктури, в тому числі систем водопостачання, в частині Донецької та Луганської областей через бойові дій на цих територіях, в Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ) відзначають, що більше 1 млн жителів східної України стикаються з гострою нестачею чистої Питної води. «За нашими оцінками, близько 1,3 мільйона осіб мають обмежений доступ до безпечної питної води в постраждалих від конфлікту у районах Донецької та Луганської областей», — відзначили в фонді.
Втім, тут мова йде не тільки про окуповані території, а й тих, які перебувають на лінії розмежування. Наприклад, Маріуполь час від часу відчуває нестачу води через припинення поставок по водоканалу «Сіверський Донець — Донбас», яке постраждало в результаті обстрілів. А місцеве водосховище через це має властивість швидко спустошуватися.
Налічується відразу кілька несприятливих екологічних моментів, які вплинули як на поверхневі водні джерела, так і на води глибинного залягання. Найбільш нешкідливими забруднювачами в воді зі свердловини є продукти життєдіяльності людини, а найнебезпечнішими — органіка: бактерії і віруси. А їх в такій воді безліч. І розмножуються вони з неймовірною швидкістю. Артезіанська, вода з джерел і криниць, набрана «про запас», вже через 12 годин повна бактерій, через 24 години — токсична, а через 48 годин придатна тільки для зливу. Слід окремо наголосити, що така вода дуже жорстка. Солі жорсткості створюють з миючими речовинами (милом, шампунем, пральним порошком) так звані «мильні шлаки» у вигляді піни, яка, висихаючи, створює мікроскопічну кірку на шкірі та волоссі, завдаючи істотної шкоди їх здоров'ю. Як результат — сухість шкіри, ламкість волосся, свербіж, лупа. Одним із провісників такого небажаного впливу є характерний «скрип» вимитого шкіри і волосся. А відновлювати жирову плівку доводиться косметичними кремами і масками. І навпаки, відчуття «мильності» після миття м'якою водою — це ознака збереження на шкірі захисної жирової плівки.
Офіційне повідомлення Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) для друку WHO / 58, від 2 вересня 1996 року: «Вода, яку Ви п'єте сьогодні, це вже не та вода, яку Ви пили в дитинстві»!
Неочищена вода зі свердловин придатна для поливу городу, асфальтних доріжок, миття машини і т.д. Це вже не природна вода, а техногенна, яка пройшла через забруднений грунт.
Пити її без очищення небезпечно!
«Срібна» вода.
Цікаві сучасні факти.
По-перше, срібло — це важкий метал. Воно віднесено до «високотоксичних речовин», клас небезпеки 2. Тобто срібло стоїть в одному ряду зі свинцем, миш'яком, ціанідами.
По-друге, внаслідок того, що срібло повільно виводиться з організму і при тривалому надходженні може накопичуватися в ньому (як і більшість важких металів), можливий розвиток такої патології, як аргироз, основною ознакою якого є шкіра сірого ( «аспідного») відтінку. Ніким не спостерігалося жодного поліпшення хімічних і фізіологічних властивостей срібної води. Головний висновок полягає в тому, що в тих концентраціях, які дозволені нормативами (а їх дотримання — закон), які діють, — 50 мкг / л — срібло у воді володіє, в кращому випадку бактеріостатичний ефект, тобто здатне гальмувати розмноження бактерій. Виходячи з цього, сріблення води можна використовувати як спосіб збільшення терміну зберігання води (при недотриманні правил зберігання та в залежності від концентрації сполук срібла можливе випадання осаду і зміна кольору води).
І, нарешті, у багатьох публікаціях, прямо або побічно проводиться паралель між посрібненою і «святою» водою (правильніше, напевно, говорити про освяченій воді). Так ось, це — відверта спекуляція. Запитайте у будь-якого священнослужителя: хрест, який використовується при таїнстві освячення води, може бути будь-який — хоч залізний, хоч дерев'яний. Теж відноситься і до використовуваної ємності (не кажучи вже про освячення води у відкритих водоймах). Можна по-різному ставитися до релігії і до її обрядів, однак, або не треба визнавати особливі властивості освяченої води, або потрібно одночасно визнати і те, що срібло тут абсолютно ні до чого. А хлоровану водопровідну воду і воду з інших джерел, не очищену, ні в якому разі не можна обробляти сріблом, оскільки в ній присутня велика кількість нітратів. Срібло, з'єднуючись з нітратами, перетворюється в нітрат срібла — отруйну сіль, яка не виводиться з організму, а накопичується і вражає, перш за все, нирки.
Фільтри для води. Фільтрована вода.
Наскільки ефективний фільтр? В анотації, зрозуміло, вам пообіцяють майже стовідсоткове очищення від усього, чого тільки можна. Це така ж рекламна приманка, як і «ідеально чисті зуби» або «абсолютний захист від лупи». Фільтри розраховані на обробку чітко встановленої кількості забрудненої води. При цьому відстежувати обсяг пропущеної через фільтр води в домашніх умовах проблематично. Якщо фільтри вчасно не замінити, то можна після фільтрування отримати воду, додатково забруднену хвороботворними бактеріями, оскільки фільтри при накопиченні в них неорганічних домішок стають сприятливим середовищем для розмноження мікробів. Тому, після кожної перерви в використанні фільтра, наприклад — в нічний час, є ризик отримати воду на виході гірше, ніж спочатку. Основним джерелом забруднення фільтрів є старі водопровідні труби. Цей вид забруднення найбільш складний, тому, що по трубах вода йде вже після муніципального очищення. Більш того, в фільтрах протікають природні біологічні процеси, накопичуються мікроорганізми, які живуть і виділяють токсини. Є ще один недолік, про який необхідно сказати окремо. Для очищення води різні фільтри нерідко доповнюють сріблом. Але, те що використовується з бактерицидною метою сріблення, не покращує процес, оскільки срібло швидко вимивається і разом з водою потрапляє в кишечник. При цьому порушується мікрофлора кишечника, а саме срібло акумулюється і поводиться як звичайний важкий метал. Методи очищення води фільтрами від хімічних речовин і бактерій, тільки відносно забезпечують придатність води для пиття, оскільки очищають воду лише від двох-трьох, максимум чотирьох забруднювачів.